3664 ВС позволил не выплачивать новым судьям доплату за выслугу лет

ВС позволил не выплачивать новым судьям доплату за выслугу лет



26.09.2019 17:54

Отсутствие в новом законе нормы относительно права на получение ежемесячной доплаты за выслугу лет не является ограничением социальных гарантий судей. Такое заключение сделал ВС в постановлении №816/1505/16, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 липня 2019 року                            м.Київ                              №816/1505/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БЕВЗЕНКА В.М.,
суддів: ДАНИЛЕВИЧ Н.А., ШЕВЦОВА Н.В.,

розглянувши в письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі за позовом Особи 1 до ТУ ДСАУ, третя особа — Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Особа 1 звернувся до суду з позовною заявою до ТУ ДСАУ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — ГУ ДКС, про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та нездійснення виплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15%, з урахуванням індексації, з 1.08.2016 до 31.08.2016 включно; зобов’язання нарахувати та виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області Особі 1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15%;, з урахуванням індексації, з 1.08.2016 до 31.08.2016 включно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою ПОАС від 26.10.2016, залишеною без змін ухвалою ХААС від 20.12.2016, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ щодо нездійснення нарахування та нездійснення виплати судді Козельщинського райсуду Особі 1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% з 1.08.2016 до 31.08.2016 включно.

Зобов’язати ТУ ДСАУ нарахувати та виплатити судді Козельщинського райсуду Особі 1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% з 1.08.2016 до 31.08.2016 включно, у решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що указом Президента від 18.10.2013 №571/2013 Особу 1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.

Наказом в.о. голови Лисичанського міськсуду від 30.10.2013 №7 позивача зараховано до штату суду із посадовим окладом згідно зі штатним розписом, крім того, установлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді станом на 30.10.2013 0 років 0 місяців 0 днів.

Указом Президента «Про переведення суддів» від 14.02.2015 №81/2015 Особу 1 переведено на посаду судді Козельщинського райсуду.

Наказом голови Козельщинського райсуду від 6.03.2015 №03-ос.с позивача призначено в порядку переведення у межах п’ятирічного строку на посаду судді Козельщинського райсуду з 6.03.2015 з окладом згідно зі штатним розписом. Також встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу з 6.03.2015 у зв’язку з наявністю стажу роботи 1 рік 4 місяці 7 днів.

Читайте также:  Продавцы придерживают доллар и не дают гривне укрепиться на межбанке

Наказом в.о. голови Козельщинського райсуду «Про встановлення Особі 3, Особі 4, Особі 5, Особі 1 щомісячної доплати за вислугу років» від 3.04.2015 №04-ос.с відповідно до п.5 ст.133 та ст.135 закону «Про забезпечення права на справедливий суд» припинено позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу з 28.04.2015 у зв’язку з наявністю стажу роботи 1 рік 4 місяці 29 днів.

Наказом голови Козельщинського райсуду «Щодо встановлення Особі 1 щомісячної доплати за вислугу років» від 19.08.2015 №10-ос.с відповідно до ст.22 Конституції та рішення Ради суддів від 22.07.2015 №73 скасовано наказ Козельщинського райсуду від 3.04.2015 №04-ос.с в частині припинення Особі 1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу з 28.04.2015 та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу з 19.08.2015.

22.04.2016 Особа 1 направив відповідачу заяву з вимогою виплатити заборгованість із вказаної щомісячної доплати та у подальшому здійснювати її нарахування.

Листом від 13.05.2016 №05-403/1126 позивач отримав відповідь від відповідача, в якому зазначено, що ч.1 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим законом, законом «Про Конституційний Суд України» та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з копією розрахункового листа за серпень 2016 року протягом серпня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15% посадового окладу.

Вважаючи свої права порушеними, Особа 1 звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства, а тому судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності законом «Про забезпечення права на справедливий суд» становив менш як 3 роки, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15%, із набуттям чинності вказаним законом право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до трьох років.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

Згідно із ч.5 ст.129 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років — 15%, понад 5 років — 20%, понад 10 років — 30%, понад 15 років — 40%, понад 20 років — 50%, понад 25 років — 60%, понад 30 років — 70%, понад 35 років — 80% посадового окладу.

29.03.2015 набрав чинності закон «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, яким затверджено нову редакцію закону «Про судоустрій і статус суддів».

Читайте также:  Рада назначила министром энергетики депутата Оржеля (Слуга Народа)

Відповідно до ч.5 ст.133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи понад 3 роки — 15%, понад 5 років — 20%, понад 10 років — 30%, понад 15 років — 40%, понад 20 років — 50%, понад 25 років — 60%, понад 30 років — 70%, понад 35 років — 80% посадового окладу.

При цьому «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності законом «Про забезпечення права на справедливий суд».

Статтею 13 закону «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) від 24.03.1995 №108/95-ВР встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до чч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про державний бюджет. Бюджетні призначення встановлюються законом про державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим кодексом.

За правилами ч.1 ст.51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 8 Конституції визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.147 Конституції єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції та дає офіційне тлумачення Конституції та законів.

Враховуючи те, що сьогодні положення закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд») щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та щодо них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду, а «Прикінцеві та перехідні» положення закону «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу у ТУ ДСУ в Полтавській області не було.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких становить менш як три роки, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства з огляду на таке.

Читайте также:  Хиллари Клинтон вступилась за Меган Маркл: "То, как с ней обращались, просто непостижимо"

КС неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів.

Так, у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 КС вказав на неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Згідно з правовою позицією КС, викладеною в п.2.1 мотивувальної частини рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сутність змісту права на соціальний захист (п.2 мотивувальної частини рішення КС від 25.01.2012 №3-рп/2012).

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності законом «Про забезпечення права на справедливий суд» право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких перевищує 3 роки.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 1.11.2016 №21-1425а16, від 2.11.2016 №21-1843а16.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності щодо виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу за липень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим за 3 роки, тобто немає підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до ч.5 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Відповідно до ч.1 ст.351 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення.

Керуючись стст.343, 349, 350, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. У задоволенні позову Особи 1 до ТУ ДСАУ, третя особа — Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й не оскаржується.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

12 − четыре =

наверх