Памятка семейного адвоката относительно учета мнения ребенка в суде

Памятка семейного адвоката относительно учета мнения ребенка в суде



Памятка семейного адвоката относительно учета мнения ребенка в суде

Виктория ЯКУША

Взрослые часто не учитывают мнение ребенка, считая его восприятие реальности слишком искривленным. Но в суде такое видение ситуации ребенком может существенно повлиять на окончательное решение по делу.

Нормативний фундамент

Вища школа адвокатури провела вебінар «Актуальні проблеми з’ясування судом думки дитини при вирішенні питань». Лектором онлайн-семінару стала сімейний адвокат, сімейний медіатор Ганна Гаро.

Одне з базових питань для сімейного адвоката: за яких обставин думка дитини буде врахована в суді? Щоб отримати відповідь, необхідно звернутися до норм чинного законодавства.

Частина 2 ст.171 Сімейного кодексу встановлює: якщо дитина може висловити свою думку, ця думка має враховуватись у спорах, що стосуються виховання, місця проживання, в тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Закон «Про охорону дитинства» визначає, що під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, суд заслуховує думку та побажання дитини (ст.14).

Окрім того, ще 10 років тому в Кодексі про шлюб та сім’ю не була прописана одна норма. Вона з’явилась у зв’язку з тим, що ст.12 Конвенції ООН про права дитини, а також Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25.01.96 (про неї мало хто знає і мало хто апелює до неї під час судових засідань) визначили, що дитина має право висловити свою думку під час розгляду справи. І в усіх справах стосовно дітей першочергова увага (ст.3 конвенції про права дитини) приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до її віку й зрілості. Зокрема, їй дається можливість висловитися під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду. Ці норми вже імплементовані у національне законодавство.

Читайте также:  "Топ-модель по-украински" 3 сезон: 5 выпуск от 27.09.2019 смотреть онлайн ВИДЕО

Утім, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. «Але ситуація у регіонах може бути іншою, суперечити нормам законодавства. І часто сімейним адвокатам доводиться зі шкіри лізти, щоб переконати суддю хоча б трохи прислухатися до думки дитини», — додала Г.Гаро.

Підстави для врахування думки дитини

З якого віку можна з’ясовувати думку дитини в суді? Чинне законодавство не встановлює вікових обмежень у цьому питанні. Отже, в кожній справі суддя приймає рішення, враховуючи об’єктивні та суб’єктивні фактори.

Така дитина:

• має бути здатна висловити свою думку (не обов’язково сказати, може намалювати, або іншим чином продемонструвати);

• має бути здатна сформулювати свої погляди;

• повинна мати достатній рівень розуміння ситуації.

Як адвокат має переконати суд, що дитина може це все зробити? Він повинен співпрацювати з дитячим або сімейним психологом, який за адвокатським запитом може провести психологічне обстеження і дати відповіді на всі запитання, аби переконати суд, що дитина може висловити свою думку і є вільною від особи, з якою на цей момент проживає. Також згодиться довідка з медичного закладу або закладу дошкільної освіти чи школи.

«Роль органів опіки і піклування — це дуже болюча тема. Я їх завжди критикую і вважаю, що їх ліпше позбавити права надавати рекомендовані висновки у справах щодо дітей, але слід залишити функції щодо з’ясування умов проживання, опитування про умови проживання дітей. Проте нині вони надають рекомендовані висновки, які не враховують інтересів дітей і сприймаються судом як 100-відсоткове рішення у справі», — зауважила Г.Гаро.

Заявити про бажання висловити думку може і сама дитина. Наприклад, після 14 років вона може звернутися до суду з приводу позбавлення батьківських прав.

Читайте также:  Бюджетный макияж: крутые бьюти-средства до 100 грн

Перепони на шляху

З якими проблемами може стикнутися сімейний адвокат, який має намір залучити як доказ думку дитини? Нині діє новий процесуальний кодекс, який забезпечує змагальність сторін, і тепер суд не ініціює жодних дій. Виключно сторони надають суду докази на підтвердження своїх позицій.

Водночас щодо малолітніх і неповнолітніх осіб діє ст.13 Цивільного процесуального кодексу, яка визначає, що суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, лише у тих випадках, коли це необхідно для захисту дітей. У кожній справі суддя керується власним баченням. Але, якщо виникли складнощі зі збиранням доказів, можна змусити суд виконати цю норму і таким чином вирішити певне питання.

А як, наприклад, з’ясувати думку дитини, якщо вона з матір’ю перебуває за кордоном? Як відзначив експерт, не тільки особисті пояснення дитини є доказом. Це можуть бути відео- та аудіозвернення до суду. Ця практика застосовується за умов, що дитина перебуває сама у приміщенні, показує, що нікого, крім неї, там немає, і висловлює свою думку. Це можуть бути також висновки психологічних досліджень, що проводяться через відеозв’язок.

Трапляються випадки, коли суддя в окремій кімнаті чи залі засідань без присутності заінтересованих осіб з’ясовує думку дитини. За словами Г.Гаро, це доволі часто практикується в Апеляційному суді м.Києва.

Утім, подекуди чи не єдина стратегія в таких спорах — це дочекатися повноліття дитини, коли вона матиме право самостійно приймати рішення щодо місця свого проживання.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

восемь + девятнадцать =

наверх