Неуказание конкретных обстоятельств, при которых судья не соответствует занимаемой должности, не дает оснований для увольнения — ВС

Неуказание конкретных обстоятельств, при которых судья не соответствует занимаемой должности, не дает оснований для увольнения — ВС



09.12.2019 16:58

Ставить под сомнение соответствие судьи с 20-летним стажем занимаемой должности без объяснений, в чем такое несоответствие заключается, чем оно обосновано и когда возникло, является недопустимым. Такое заключение сделал ВС в постановлении №9901/831/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Рішення

9 жовтня 2019 року м.Київ №9901/831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді — СМОКОВИЧА М.І.,
суддів: БЕВЗЕНКА В.М., КАШПУР О.В., УХАНЕНКА С.А., ЗАГОРОДНЮКА А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Особи 1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Особа 1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 вересня 2018 року №1725/ко-18 про невідповідність судді Київського районного суду м.Харкова Особи 1 займаній посаді судді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач насамперед зазначила про неправомірність процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, її дискримінаційний характер, невідповідність загальновизнаним європейським стандартам і принципам, а також нормам міжнародного права. На думку позивача, наслідки, які настають для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання (звільнення із займаної посади відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України) є по суті посяганням на незалежність суддів як однієї з основоположних конституційних гарантій їхньої діяльності щодо здійснення правосуддя. Позивач наголосила, що стаття 126 Конституції України не передбачає такої підстави для звільнення судді як невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики і доброчесності, тож положення підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України фактично розширюють перелік підстав для звільнення суддів, що є недопустимо.

Також позивач висловила незгоду з порядком кваліфікаційного оцінювання, зокрема зауважила, що цю процедуру по суті регламентує один нормативний акт — Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року №20/зп-18), адже підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та стаття 85 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» містять бланкетні норми щодо порядку проведення кваліфікаційного оцінювання.

Положення містить широкий перелік критеріїв кваліфікаційного оцінювання, зокрема щодо відповідності критерію доброчесності. Щодо останнього, то за чотирма із визначеного переліку критеріїв надати оцінку доброчесності судді, відповідно до пункту 8 частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції», можна на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції. До такого самого висновку можна дійти також на підставі статей 59, 60, 84 Закону №1402-VIII. Відтак позивач підсумувала, що ВККС в межах своїх повноважень під час кваліфікаційного оцінювання не може контролювати та оцінювати спосіб життя судді, його майновий стан, повноту і достовірність задекларованих ним відомостей. У цьому зв’язку позивач підкреслила, що стосовно неї Комісія на етапі дослідження досьє і проведення співбесіди детально проаналізувала її декларацію і майновий стан, не вважаючи за потрібне звертатися до НАЗК. Поміж тим, як зазначила позивач, відповідач залишив поза увагою наявну у суддівському досьє інформацію щодо її майна та доходів, яка позитивно її характеризує і спростовує сумніви у правомірності набуття майна.

Позивач зауважила, що результат кваліфікаційного оцінювання, якщо проаналізувати зміст Положення, значною мірою залежить від внутрішнього переконання членів ВККС, тобто критерії відповідності судді займаній посаді оцінюються за суб’єктивним критерієм, який має вирішальне значення на те, який буде результат цього оцінювання (за підрахунками позивача, у відсотковому відношення частка «внутрішнього переконання» членів Комісії становить 78% від усієї кількості балів, які можна набрати під час кваліфікаційного оцінювання). Позивач зауважила, що у підсумку свого кваліфікаційного оцінювання недоотримала лише 5,3% від суми необхідного прохідного балу і фактично такий результат ґрунтується на суб’єктивному переконанні членів ВККС.

Висловила позивач також зауваження з приводу можливості оскарження рішень ВККС за правилами частини другої статті 85 закону №1402-VIII, а також щодо ігнорування Громадською радою доброчесності своїх обов’язків у процедурі кваліфікаційного оцінювання, позаяк з кінця березня 2018 року вона самоусунулася від їх виконання, що поряд з наведеним вище теж свідчить про сумнівність процедури оцінювання загалом.

Окремо позивач звернула увагу на те, що під час співбесіди члени Комісії ( Особа 4, Особа 6, Особа 9) були до неї упередженими, показники розглянутих справ та матеріалів, які вони оголосили на засіданні, були некоректними, хоча про дійсні дані розглянутих і скасованих справ зазначено у письмових поясненнях судді. На думку позивача, перебіг співбесіди був непослідовним, питання воднораз могли стосуватися різних сфер, подекуди до одних і тих самих критеріїв комісія поверталася декілька раз. Крім того, під час співбесіди виникла необхідність додаткового документального підтвердження певних обставин, втім можливості надати потрібні документи позивачу не надали.

У додаткових поясненнях до позовної заяви позивач та її представник зазначили, що спірне Рішення є невмотивованим і покликання відповідача лише на засоби встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених балів за кожним із критеріїв не дають змоги з’ясувати за яким конкретно критерієм позивач не відповідає займаній посаді та зрозуміти дійсні мотиви, з яких виходила комісія, приймаючи спірне рішення.

Ухвалою від 25 жовтня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним адміністративним позовом і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Тією самою ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

ВККС надіслала відзив на позовну заяву Особи 1 та додаткові пояснення на позовну заяву, у яких зазначено, зокрема, про те, що 26 вересня 2018 року в рамках кваліфікаційного оцінювання Комісія провела з позивачкою співбесіду, під час якої обговорили питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. У підсумку Комісія дійшла до тих висновків, які відображено у спірному Рішенні. Доводи, які позивач та її представник виклали у позовній заяві та письмових поясненнях відповідач вважає безпідставними і суб’єктивними. Проведення кваліфікаційного оцінювання суддів передбачено підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, там же передбачено наслідки цього оцінювання. Комісія зазначила, що її повноваження щодо кваліфікаційного оцінювання суддів є дискреційними і жоден інший суб’єкт не може втручатися у їх здійснення. Під час кваліфікаційного оцінювання прав та інтересів позивача не порушено, сама ж процедура пройшла з дотриманням вимог законодавства, підстав для оскарження спірного Рішення, визначених статтею 88 закону №1402-VIII, немає.

Щодо доводів позивача про невмотивованість Рішення, то ВККС зауважила, що такі твердження необґрунтовані. На переконання відповідача, Рішення містить вичерпну інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання та мотиви його ухвалення.

Вища рада правосуддя подала суду письмові пояснення по суті спору, у яких, з-поміж іншого, зазначила, що відповідно до частини восьмої статті 101 закону №1402-VIII рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. Тому спірне Рішення в частині внесення подання з рекомендацією про звільнення Особи 1 з посади судді Київського районного суду м.Харкова може оскаржуватися тільки разом з рішенням ВРП про звільнення судді з посади.

У судовому засіданні 9 жовтня 2019 року позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, доповненнях до позовної заяви та відповіді на відзиви відповідача, просили позов задовольнити повністю.

Окрім того, позивач та її представник просили суд при прийнятті рішення взяти до уваги те, що 20 серпня 2019 року ВРП розглянула подання ВККС про звільнення Особи 1 з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України і ухвалила рішення, яким відмовила у його задоволенні. Копію цього рішення (отриманого з офіційного веб-сайту ВРП) представник позивача надав у судовому засіданні, яке відбулося 13 вересня 2019 року.

Представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до неї, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні висловила правову позицію, аналогічну викладеній у письмових поясненнях, при прийнятті рішення просила, щоб колегія суддів взяла до уваги ці пояснення.

У судовому засіданні 9 жовтня 2019 року колегія суддів постановила ухвалу, якою закрила провадження у справі в частині оскарження Рішення в частині внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення Особи 1 з посади судді Київського районного суду м.Харкова. Відтак у решті предмет спору розглянуто по суті.

Суд заслухав пояснення позивача, її представника, представників відповідача і третьої особи, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень та встановив таке.

Рішенням Харківської обласної Ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року Особа 1 обрана суддею Київського районного суду м.Харкова, Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року обрана на посаду судді вказаного суду безстроково.

Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Київського районного суду м.Харкова Особи 1.

Рішенням від 2 березня 2018 року №33/зп-18 Комісія призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18.

Рішенням Комісії від 17 травня 2018 року №107/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 28 березня 2018 року. Відповідно до цього рішення, суддя Київського районного суду м.Харкова Особа 1 склала анонімне тестування, за результатами якого набрала 63 бали; за результатами виконання практичного завдання суддя набрала 66 балів.

Отож, на етапі складення іспиту суддя Особа 1 загалом набрала 129 балів і на цій підставі допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 25 травня 2018 року №118/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді відповідно до рішень Комісії від 1 лютого 2018 року №8/зп-18 та від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17.

Рішенням Комісії від 20 червня 2018 року №145/зп/18 призначено проведення другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей — інтерв’ю із психологом для 537 суддів, у тому числі судді Київського районного суду м.Харкова Особи 1.

Особа 1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистісної, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

26 вересня 2018 року Комісія провела з Особи 1 співбесіду, під час якої обговорювала питання за показниками критеріїв компетентності, професійної етики та доброчесності на підставі матеріалів суддівського досьє.

У підсумку співбесіди та дослідження суддівського досьє ВККС ухвалила Рішення, яким вирішила, що:

1) суддя Київського районного суду м.Харкова Особа 1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 617 балів;

2) суддю Київського районного суду м.Харкова Особу 1 визнати такою, що не відповідає займаній посаді;

3) внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського районного суду м.Харкова Особи 1.

Відповідно до Рішення, висновки Комісії, яких вона дійшла за наслідками обговорення питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє судді Особи 1, ґрунтуються на такому.

За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала 327 балів; за критерієм професійної компетентності Особи 1 оцінено на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1—2 глави 2 розділу ІІ Положення. За критеріями особистої та соціальної компетентності Особи 1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу ІІ Положення.

За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення, суддя набрала 145 балів; за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, суддя набрала 145 балів. За цими критеріями Особу 1 оцінено за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє, та за наслідками співбесіди.

Відтак Комісія зазначила, що суддя Київського районного суду м.Харкова Особа 1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 617 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку із чим визнала суддю Особу 1 такою, що не відповідає займаній посаді.

Не погодившись з правомірністю цього Рішення, суддя Особа 1 звернулася з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до частини першої статті 112 закону №1402-VIII, якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Водночас, згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, положення цього закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Читайте также:  Скажи нет каблукам! В Японии запустили движение по борьбе с рабочим дресс-кодом

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини першої статті 83 закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

За частиною другою цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 83 закону №1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною п’ятою статті 83 закону №1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до частини першої статті 85 закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Згідно з частиною другою статті 85 закону №1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов’язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Згідно з частиною третьою статті 85 закону №1402-VIII для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.

Згідно з частинами дев’ятою, десятою статті 85 закону №1402-VIII співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини першої статті 86 закону №1402-VIII для формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) і проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів (у тому числі з обмеженим доступом) щодо судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються. Такі особи зобов’язані протягом десяти днів з дня отримання запиту надати інформацію (документи, матеріали), що запитується.

Згідно з частиною першою статті 92 закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 92 закону №1402-VIII порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим законом.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 101 закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

За частинами третьою, четвертою статті 101 закону №1402-VIII рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.

Згідно з частинами п’ятою, сьомою статті 101 закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим законом.

Відповідно до частини восьмої статті 101 закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Відповідно до частини першої статті 88 закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частиною другою статті 88 закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 88 закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання — якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Рішенням від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 ВККС затвердила свій Регламент, який, як зазначено у преамбулі, визначає порядок її роботи і спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, законом №1402-VIII.

Згідно з пунктом 1.3 Регламенту Комісія виконує функції та здійснює повноваження: <…> 4) у складі колегії з питань: оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»; <…>.

Згідно з підпунктами 4.12.1, 4.12.2 пункту 4.12 Регламенту (у редакції, яка діяла на дату ухвалення спірного Рішення) результатом вирішення питань діяльності Комісії, віднесених законом до її компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Комісії та секретаріату є рішення. Розгляд справи у Комісії закінчується ухваленням рішення. З окремих питань, пов’язаних з рухом матеріалів при проведенні кваліфікаційного оцінювання, з питань добору кандидатів на посаду судді, про переведення суддів, вирішенням клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, питанням про відкладення розгляду справи, оголошенням перерви Комісія може приймати рішення, що фіксується у протоколі засідання (протокольне рішення).

За змістом підпункту 4.12.3 пункту 4.12 Регламенту рішення колегії Комісії ухвалюється більшістю голосів. У разі рівності голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Член Комісії під час ухвалення рішення голосує за або проти.

Згідно з підпунктами 4.12.6, 4.12.7 пункту 4.12 Регламенту рішення Комісії, палат та колегій викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

На виконання положень частини п’ятої статті 83 закону №1402-VIII Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 затвердила згадане Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Відповідно до пунктів 4-6 розділу І «Загальні положення» Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості етапів кваліфікаційного оцінювання порядок допуску до наступного етапу та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.

За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1—1.4).

За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Показники «ефективність здійснення правосуддя» та «діяльність щодо підвищення фахового рівня», відповідно до абзаців другого пунктів 4 та 5 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди. Дані, за якими оцінюються (встановлюються) два названі показники професійної компетентності, визначено, відповідно, у підпунктах 4.1—4.11 пункту 4 та в підпунктах 5.1—5.6 пункту 5 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення.

Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

У пункті 7 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення зазначено, що відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

За змістом пунктів 8 і 9 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної етики і відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за показниками, визначеними відповідно у підпунктах 8.1—8.6 та 9.1—9.7 вказаних пунктів. Зазначені у них показники теж оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Щодо критерію доброчесності, то показники, за якими оцінюється суддя, з’ясовуються, зокрема, на підставі:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє (частину друга пункту 9 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення).

Відповідно до пункту 10 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення для встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості й дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно судді, яка міститься у суддівському досьє.

Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення та за визначеною у ньому методикою. Рішення Комісії щодо проведення цих тестувань не може встановлюватися індивідуально стосовно певного судді чи групи суддів у межах проведення відповідної процедури кваліфікаційного оцінювання.

За пунктом 2 глави 4 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення метою тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей є оцінювання показників особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності судді (кандидата на посаду судді). Показники, за якими визначаються кожен із вказаних критеріїв кваліфікаційного оцінювання, перелічені у пункті 3 глави 4 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення.

Ці показники оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань і за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

За пунктом 5 глави 4 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення результати тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей зберігаються у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді) відповідно до порядку формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді).

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання відповідно до статті 85 закону здійснюється за рішенням Комісії про проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення іншими засобами встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання є, зокрема: дослідження копій окремих судових рішень, технічних записів фіксування судового засідання та журналу або протоколу судового засідання; опитування сторін, представників сторін у справах, розглянутих суддею одноосібно або у складі колегії суддів; відвідування інспектором Комісії відкритого судового засідання; регулярне оцінювання судді; опитування суддів суду, в якому суддя обіймає посаду, суддів судів, які переглядали рішення, винесені цим суддею, суддів судів, рішення яких переглядав цей суддя (підпункти 2.1—2.5).

Читайте также:  Адвокат года - 2019: началось онлайн-голосование

Згідно з пунктами 4, 5 глави 5 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення за допомогою інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються виключно якість підготовки тексту судового рішення, дотримання суддею правил ведення судового засідання, суддівської етики, а також виконання суддею інших його обов’язків. Член Комісії, який готує доповідь щодо суддівського досьє, не має права давати оцінку судовому рішенню по суті.

Застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється з урахуванням усього періоду здійснення правосуддя суддею, який підлягає оцінюванню.

Відповідно до пунктів 1—4 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.

Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) — 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права — 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні — 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді — 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня — 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність — 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність — 100 балів (підпункт 5.1.3).

За змістом підпункту 5.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення за критерієм професійної етики можна отримати 250 балів, з яких: морально-психологічні якості — 100 балів; інші показники — 150 балів (підпункти 5.2.1—5.2.2). Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики.

За змістом підпункту 5.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких: інтегративність — 100 балів; інші показники — 150 балів (пункти 5.3.1—5.3.2). Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.

За змістом підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту (підпункти 6.2.1—6.2.3).

Згідно з підпунктом 6.3 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів.

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення оцінка критеріїв (показників) на етапі дослідження досьє та співбесіди встановлюється шляхом виведення середнього арифметичного на підставі оцінок кожного члена Комісії, який брав участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пунктів 16—18 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Дослідження досьє здійснюється членом Комісії, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи щодо проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно відповідного судді або кандидата на посаду судді.

За результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь.

У доповіді доповідач зазначає, зокрема, встановлені під час дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді (підпункти 19.1—19.3).

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання.

Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв’язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді (підпункти 21.1—21.3).

Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п’яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.

За правилами пунктів 22, 23 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов’язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

За змістом підпункту 32.2 пункту 32 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення у випадку оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) Комісія, за результатами кваліфікаційного оцінювання, ухвалює одне із таких рішень: рішення про відповідність судді займаній посаді; рішення про невідповідність судді займаній посаді (підпункти 32.2.1. та 32.2.2. відповідно).

Відповідно до пункту 1 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктами 10.1 та 10.2 пункту 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді (підпункти 10.1 та 10.2).

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.

Відповідно до пункту 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині зазначаються: 1) дата, час та місце ухвалення рішення, його номер; 2) прізвища та ініціали членів Комісії, які брали участь в ухваленні рішення; 3) прізвище, ім’я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), якого оцінено; 4) найменування суду, в якому суддя, якого оцінено, здійснює правосуддя.

В описовій частині рішення зазначаються: 1) підстави призначення кваліфікаційного оцінювання; 2) стислий опис його проведення. У мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення.

Згідно з пунктом 37 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади.

Суд встановив, що спірне Рішення Комісія прийняла за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до рішення ВККС від 1 лютого 2018 року №8/зп-18, — «Дослідження досьє і проведення співбесіди».

Рішення, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом, а також підстави його прийняття (щодо позивача), містить відомості про суму балів, які набрала позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання, спираючись на які Комісія дійшла висновку про невідповідність судді Особи 1 займаній посаді.

Зокрема, ВККС констатувала, що загальна кількість балів, які набрала суддя Особа 1 за результатами кваліфікаційного оцінювання (першого та другого етапів) становить 617 балів, тобто менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання, що за змістом пункту 11 розділу V Положення недостатньо для ухвалення рішення про підтвердження відповідності займаній посаді.

Аргументи, якими позивач обґрунтовує протиправність Рішення, стосуються як власне змісту Рішення як правового акта індивідуальної дії (зокрема наголошується на відсутності у ньому мотивів/обґрунтування його прийняття, тобто відсутності пояснення за яким конкретно критерієм кваліфікаційного оцінювання позивач не відповідає займаній посаді і чому), так і процедури кваліфікаційного оцінювання загалом. Окрім того, як уже зазначено вище, при обґрунтуванні позову окрему увагу позивач присвятила критичній оцінці законодавчого регулювання цієї процедури та відповідності окремих положень «Прикінцевих та перехідних положень» закону №1402-VIII Конституції України.

Стосовно останнього треба зазначити таке. Конституція є об’єктом конституційного контролю і за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, перевірка на предмет відповідності Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України належить до повноважень Конституційного Суду України.

У цьому зв’язку колегія суддів звертає увагу на те, що у провадженні Конституційного Суду України є справа за поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII положенням статті 6, частин першої, другої статті 8, частини другої статті 19, частин першої, другої статті 24, частин першої, другої статті 55, частин першої, п’ятої, шостої статті 126 Конституції України.

Ті аргументи, які навела позивач, доводячи неприпустимість звільнення судді з посади з підстав, не передбачених статтею 126 Конституції України (на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) охоплюються цим конституційним поданням, тож їм має бути надано оцінку судом конституційної юрисдикції. Наразі розгляд вказаного конституційного подання ще триває.

З урахуванням наведеного, при вирішенні цієї справи колегія суддів не оцінюватиме правомірність Рішення через призму відповідності законодавчого регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів (зокрема наслідків, які настають у випадку не підтвердження відповідності займаній посаді), обраних безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (закон №1401-VIII), нормам Конституції України.

Щодо інших доводів позивача, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, то за своєю суттю такі стосуються другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

До такого висновку наштовхує зокрема те, що перший етап кваліфікаційного оцінювання «Іспит» позивач пройшла успішно, тобто підтвердила свою професійну компетентність за показниками «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні», набравши кількість балів, яка вища за мінімальну прохідну межу, що, в підсумку, дало підстави допустити її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Під час співбесіди Комісія, як зазначено в Рішенні, обговорила з позивачем питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

Зі змісту положень пунктів 1-9 глави 2 розділу ІІ Положення висновується, що на етапі іспиту суддю можна оцінити лише на відповідність критерію професійної компетентності і тільки за двома показниками вказаного критерію: «рівень знань у сфері права» і «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» (максимальна кількість балів за які становить відповідно 90 і 120 балів; пункт 5 глави 6 розділу ІІ Положення). Решта показників професійної компетентності («ефективність здійснення правосуддя», «діяльність щодо підвищення фахового рівня», які оцінюються максимально у 80 і 10 балів відповідно; пункти 1.3, 1.4), як і решта критеріїв кваліфікаційного оцінювання (особиста компетентність, соціальна компетентність, професійна етика, доброчесність) оцінюються на підставі дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (тобто під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання).

Читайте также:  "Третье высшее не помешает": Анастасия Приходько снова решила сменить профессию

Тому якщо розглядати/оцінювати спірне Рішення через призму того, за яким критерієм позивача визнали такою, що не підтвердила відповідності займаній посаді, на чому вона теж наголошує, то очевидно, що її професійна компетентність за показниками «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» (які встановлюються на етапі «Іспит») не можуть бути тими критеріями/чинниками, які дали чи могли дати підстави так вважати.

У зв’язку з наведеним, достатніх підстав ставити під сумнів професійну компетентність позивача (за двома вказаними показниками) немає, а якщо взяти до уваги, що Рішення є наслідком другого етапу кваліфікаційного оцінювання, то розглядати його треба в площині тих критеріїв кваліфікаційного оцінювання та їхніх показників, які могли оцінюватися саме на цьому етапі та якраз могли вплинути на остаточний результат кваліфікаційного оцінювання (хоча б з огляду на ту максимальну кількість балів, яку можна отримати на цьому етапі у порівнянні з етапом «Іспит»).

Такими є доброчесність та професійна етика, тобто два із трьох критеріїв кваліфікаційного оцінювання, і частково професійна компетентність, оцінювання за якими ґрунтується виключно на дослідженні інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіді.

Проаналізувавши показники, за якими оцінюються (встановлюються) ці критерії, можна зауважити, що такі показники професійної компетентності як «ефективність здійснення правосуддя» та «діяльність щодо підвищення фахового рівня», судячи зі змісту пунктів 4, 5 глави 2 розділу ІІ Положення, спираються виключно на матеріали суддівського досьє, які за своїм змістом (наповненням) в цій частині містять інформацію статистичного характеру щодо розгляду справ (як-от кількість скасованих судових рішень, дотримання строків розгляду справ, середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення та оприлюднення його в Єдиному державному реєстрі судових рішень) та участі у науковій, викладацькій діяльності, професійному підвищенні кваліфікації. Те, наскільки ці дані можуть проявити ефективність саме здійснення правосуддя (якщо виходити зі змістовного наповнення цього слова) не є предметом розгляду, але в аспекті спірних правовідносин суд має на меті звернути увагу на те, що ці показники (пункти 4.1—4.10 пункту 4 глави 2 розділу ІІ Положення) по суті є фактичними/об’єктивними даними, аналіз яких не вимагає суджень категоріями моралі, етики та/чи психології, на відміну від решти критеріїв відповідності судді займаній посаді (в межах другого етапу кваліфікаційного оцінювання). Проаналізувавши суть останніх (особиста і соціальна компетентність, професійна етика) можна дійти висновку, що такі значною мірою ґрунтуються на результатах тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей судді.

Водночас, з огляду на положення пунктів 8, 9 глави 2 розділу ІІ Положення у поєднанні з положеннями пунктів 1—3 глави 4 цього ж розділу Положення, якщо професійна етика і доброчесність встановлюються, в тому числі (але не виключно), на підставі офіційних документів державних органів, зокрема документів фінансового характеру, а також звітностей та декларацій, які суддя, зважаючи на свою посаду, повинен подавати компетентним державним органам, то за критеріями особистої і соціальної компетентності (за які встановлено максимальну кількість балів — 200 (по 100 балів за кожним із критеріїв) як складовими критерію компетентності загалом суддя оцінюється лише за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей (відповідно до показників, визначених у підпунктах 3.1.1—3.1.3 пункту 3 глави 4 розділу ІІ Положення).

Між тим, показники особистої і соціальної компетентності частково збігаються з тими, за якими, відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 глави 4 розділу ІІ, визначається й професійна етика і доброчесність за показниками «Морально-психологічні якості (інтегративність)» та «Загальна оцінка інтегративності (доброчесності)» відповідно (як-от: здатність відстоювати власні переконання (підпункти 3.1.3.6 підпункту 3.1.3 пункту 3 та підпункт 3.3.2 пункту 3.1 пункту 3 глави 4 розділу ІІ Положення); дисциплінованість (підпункти 3.1.3.4 підпункту 3.1.3, підпункт 3.2.4.5 підпункту 3.2, підпункт 3.3.3 підпункту 3.3. пункту 3 глави 4 розділу ІІ Положення); чесність і порядність (підпункти 3.2.4.1, 3.2.4.2 підпункту 3.2, підпункт 3.4.1 підпункту 3.4 пункту 3 глави 4 розділу ІІ Положення); відсутність контпродуктивних дій (підпункт 3.2.4.4 підпункту 3.2, підпункт 3.4.2 пункту 3.4 пункту 3 глави 4 розділу ІІ Положення).

Показники «Морально-психологічні якості (інтегративність)» та «Загальна оцінка інтегративності (доброчесності)» не зазначені як показники критерію «професійна етика» та «доброчесність» у пункті відповідно 8 і 9 глави 2 розділу ІІ Положення. Проте ці показники теж є складовими двох вказаних критеріїв, за якими оцінюють суддю (пункти 5.2, 5.3 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення). Якщо зіставити ті показники, за якими, відповідно до вказаних положень, визначається два згадані критерії, можемо побачити, що такі як «відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам» стосуються обох критеріїв, а відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції та відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції за суттю є взаємопов’язаними.

Максимальна кількість балів, яку можна отримати за критеріями професійної етики і доброчесності, відповідно до підпунктів 5.2 і 5.3 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення, становить 500 балів (по 250 за кожен із критеріїв). За критеріями соціальної та особистої компетентності — 200 балів, за критерієм професійної компетентності — максимально 300 балів, з яких 210 — на етапі іспиту, решта 90 — за показниками ефективності здійснення правосуддя та діяльність щодо підвищення фахового рівня (80 і 10 балів відповідно; підпункт 5.1.1. пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення).

На підставі наведеного можна підсумувати, що на етапі «Дослідження досьє і проведення співбесіди» максимальна кількість балів, які може отримати суддя, з огляду на шкалу оцінювання, визначену у пункті 5 глави 6 розділу ІІ Положення, становить 790 балів (при прохідному — 670 балів (за усіма критеріями). Тобто, із максимальних 1000 балів, які можна набрати під час кваліфікаційного оцінювання загалом, майже 80% цих балів — розподілені між критеріями кваліфікаційного оцінювання, які оцінюються за результатами дослідження досьє і проведення співбесіди (другий етап).

Критерії професійної етики та доброчесності, як і особистої, соціальної та професійної компетентності, у Положенні позначені як окремі критерії кваліфікаційного оцінювання, кожен з яких має свій діапазон оцінювання, тобто бали повинні виставлятися за кожним із критеріїв і в підсумку їх додають з тим, щоб визначити загальну суму набраних суддею балів за наслідками двох етапів кваліфікаційного оцінювання. При цьому професійна, особиста та соціальна компетентність охоплюються одним критерієм кваліфікаційного оцінювання «компетентність», який Комісія оцінює одним (єдиним) для усіх параметрів компетентності балом.

Другий етап кваліфікаційного оцінювання, якщо проаналізувати показники критеріїв, за якими оцінюється суддя на цьому етапі, і те, як вони оцінюються, значною мірою спирається на результати тестування особистих морально-психологічних якостей особи. Оцінювання таких критеріїв кваліфікаційного оцінювання як особиста, соціальна та частково професійна компетентність, професійна етика і доброчесність здійснюється в рамках одного етапу кваліфікаційного оцінювання, а показники, за якими вони оцінюються, подекуди збігаються між собою.

З урахуванням наведеного, провести чітку межу між усіма критеріями кваліфікаційного оцінювання суддів видається складним. Понад те, за наведеного правового регулювання висновується, що вони тісно взаємопов’язані, а це своєю чергою покладає на ВККС обов’язок висловлювати у своїх рішеннях щодо певного судді чітке розуміння своєї позиції, особливо коли є підстави вважати, що такий суддя не відповідає займаній посаді.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача і її представника, що на оцінювання суддівського корпусу, принаймні на цьому етапі («Дослідження досьє і проведення співбесіди») суттєво впливає суб’єктивний фактор, зокрема коли йдеться про оцінювання судді на підставі результатів тестувань морально-психологічних якостей і здібностей, адже висновки членів Комісії та мотиви, якими вони керувалися при виставленні певної кількості балів фактично ґрунтується на їхньому «внутрішньому переконанні», яке як процес пізнання немає зовнішнього прояву.

Справді, оцінювати відповідність судді займаній посаді є дискреційними повноваженнями ВККС. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат кваліфікаційного оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема судді, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді є необхідною для цього умовою та гарантією.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень ВККС) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалося процедура оцінювання і чи була дотримана процедура його ухвалення. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала суддю, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про невідповідність судді займаній посаді, з огляду на наслідки, які це потягне.

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у главі ІІ Положення питань; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; є покликання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.

У спірному Рішенні немає того, про що зазначено вище. Комісія обмежилася лише стислим (загальним, невиразним) посиланням на засоби встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення Рішення.

У контексті обставин цієї справи не менш важливою є та обставина, що суддя Особа 1 має значний стаж роботи на цій посаді — понад 20 років, і протягом усього цього періоду, здійснюючи правосуддя, постановляла судові рішення іменем України (одноособово та в складі колегії суддів). Тому ставити під сумнів її відповідність займаній посаді без пояснень в чому така невідповідність полягає, чим обґрунтована і коли виникла, є неприпустимим. Окрім того, такий підхід до оцінювання судді певною мірою підриває авторитет судової влади загалом.

Доводи відповідача про те, що спірне Рішення мотивоване і містить усі необхідні відомості є безпідставними і ґрунтуються на хибному розумінні положень законодавства. Позиція, якої дотримується відповідач, коли стверджує, що мотивом є певна кількість балів, на думку колегії суддів, помилкова і неприйнятна. Понад те, такий підхід до кваліфікаційного оцінювання (зводити суть мотивації до кількості набраних балів і засобів встановлення відповідності судді займаній посаді) суперечить меті і завданням кваліфікаційного оцінювання загалом, а також задекларованій концепції формування якісного суддівського корпусу.

Отож, відсутність у Рішенні мотивів його ухвалення, покликань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у представника відповідача будь-яких доказових доводів з посиланням на матеріали досьє (письмові докази), результати співбесіди, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків комісії, за яких суддя не відповідає займаній посаді, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 закону №1402-VIII, є достатнім підґрунтям для того, щоб його скасувати як протиправне (в частині набраних балів і висновку про невідповідність судді Особи 1 займаній посаді).

Стосовно аргументів позивача про те, як проходило щодо неї кваліфікаційне оцінювання (зокрема про упереджене ставлення, про те, що ВККС перебрала на себе повноваження НАЗК, про самоусунення Громадської ради доброчесності від цього процесу), то за описаних обставин справи ці доводи суд не може оцінити/аналізувати критично, адже, як зазначено вище, зі змісту Рішення неможливо зрозуміти мотивів і підстав, з яких виходила Комісія при його прийнятті. Через те немає можливості з’ясувати та/чи пересвідчитися у тому, наскільки порушення процедури, про які зазначає позивач, вплинули чи могли вплинути на остаточний результат її оцінювання.

Воднораз ВККС потрібно надати можливість продовжити кваліфікаційне оцінювання позивача. Колегія суддів виходить з того, що внаслідок скасування Рішення, як протиправного, суддя Особа 1 опиняється в умовах, коли кваліфікаційне оцінювання щодо неї не завершено, тоді як за наведеного правового регулювання, вона як суддя, обрана безстроково до набрання чинності законом №1401-VIII, зобов’язана його пройти. Завершенням цієї процедури має бути відповідне рішення, при прийнятті якого (щодо судді Особи 1) ВККС має взяти до уваги наведені мотиви цього рішення суду.

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати за подання цього позову у виді судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Останній день строку на складення повного тексту цього рішення, відповідно до статей 120, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, є 15 жовтня 2019 року. Утім, 15 та 16 жовтня 2019 року головуючий суддя Смокович М.І. перебував у відпустці, у зв’язку з чим повний текст цього рішення складено 17 жовтня 2019 року.

Керуючись статтями 139, 241—246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ВС

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 вересня 2018 року №1725/ко-18 про невідповідність судді Київського районного суду м.Харкова Особи 1 займаній посаді судді та зобов’язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів продовжити кваліфікаційне оцінювання зазначеної судді.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів (вул. Липська, 18/5 м.Київ; ідентифікаційний код 37316378) на користь Особи 1 (Адреса 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків №1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів (вул. Липська, 18/5 м.Київ; ідентифікаційний код 37316378) на користь Особи 1 (Адреса 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків №1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 707 гривень 80 копійок.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої палати Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

3 − 2 =

наверх