Неоформление свидетельства о праве на наследство не освобождает наследников заемщика от погашения долга — ВС

Неоформление свидетельства о праве на наследство не освобождает наследников заемщика от погашения долга — ВС



02.12.2019 16:35

Отсутствие свидетельства о праве на наследство не может быть основанием для отказа в удовлетворении требований кредитора. Такое заключение сделал ВС в постановлении №636/2726/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

2 жовтня 2019 року                        м.Київ                               №636/2726/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю. (суддя-доповідач), КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М., КУРИЛО В.П. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 25.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Відповідно до пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до Особи 1, Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та Особою 3 укладено кредитний договір. Інформація 1 позичальник помер, однак існує заборгованість за договором перед банком. У зв’язку з чим у ПАТ «КБ «ПриватБанк» з’явилось право вимоги до спадкоємців позичальника, які прийняли спадщину та повинні погасити заборгованість за кредитним договором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чугуївського райсуду від 25.01.2017, залишеним без змін ухвалою АСХО від 29.03.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки боржник помер і у нього є спадкоємці, які прийняли спадщину, то належним способом захисту порушеного права є звернення банка-кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину, про накладення стягнення на спадкове майно, й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу, а не з позовом про стягнення заборгованості за кредитом. Тому заявлений в цій справі позов про стягнення заборгованості відповідно до ст.16 ЦК також не може вважатися належним способом захисту порушеного права.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про наявність у спадкодавця — боржника Особи 3 майна, на яке в рахунок погашення боргу відповідно до ст.1282 ЦК можливо накласти стягнення. За запитом апеляційного суду нотаріус за місцем відкриття спадщини та спадкової справи за заявами спадкоємців таких даних також не надав. Банк всупереч положенням ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не надав до суду доказів про склад спадкового майна боржника.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Читайте также:  В США казнили серийного убийцу геев

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що відповідачі проживали разом із спадкодавцем на момент смерті, тобто відповідачі вступили в управління спадковим майном, що свідчить про прийняття ними спадщини, і цей факт ними не спростований. Відсутність у відповідачів свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відсутність спадкового майна. Крім того, обраний банком спосіб захисту свого права, а саме — вимога до відповідачів про стягнення з них як зі спадкоємців померлого боржника заборгованості станом на день смерті останнього, не суперечить положенням стст.16, 1282 ЦК.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 20.07.2011 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та Особою 3 укладено договір, згідно з яким останній отримав 14100,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору.

Інформація 1 позичальник помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія №1.

12.01.2016 ПАТ «КБ «ПриватБанк» отримало відповідь з Чугуївської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцями після смерті Особи 3, які подали заяви про прийняття спадщини, є Особа 1, Особа 2.

24.03.2016 до Особи 1, Особи 2 направлено лист-претензію, згідно з яким позивач пред’явив свої вимоги до спадкоємців.

Суд установив, що дружина померлого Особа 1 відповідно до ст.1261 ЦК є спадкоємицею першої черги за законом, тоді як Особа 2 є спадкоємцем другої черги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом ст.1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Суди не дослідили, чи проживали та були зареєстровані відповідачі на час смерті спадкодавця з ним, та не дослідили наявності підстав для застосування положення ч.3 ст.1268 ЦК, згідно з якою спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Читайте также:  "Ты умеешь вдохновлять": Алан Бадоев нежно поздравил экс-супругу Жанну с днем рождения

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування — це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах заведено вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов’язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї статті.

При цьому суди також вказали, що позивач звернувся до суду з неналежним способом судового захисту, тобто замість вимог про накладення стягнення на майно заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості, що не передбачено ст.1282 ЦК, із чим суд касаційної інстанції погодитися не може.

Згідно із ч.1ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.1282 ЦК у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця у разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Із системного аналізу наведеного правила у зв’язку з іншими нормами ЦК Верховний Суд не має правових підстав дійти висновку, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Читайте также:  Пропаганду половой жизни могут признать преступлением

ВС дійшов висновку, що застосування правила ст.1282 ЦК не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п.5 ч.2 ст.16 ЦК про примусове виконання обов’язку в натурі.

Тлумачення ж ст.1282 ЦК окремо від інших норм ЦК позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Зазначена правова позиція висловлена ВС у постанові від 25.04.2018 №61-5552свп18.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам стст.263, 264 ЦПК щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст.411 ЦПК є підставою для його скасування із передачею справи на новій розгляд суду першої інстанції.

Отже, у цій справі судам слід з’ясувати, який розмір заборгованості спадкодавця за зазначеним договором був на час його смерті, яке майно отримали спадкоємці, вартості успадкованого майна та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця.

Відповідно до пп.1, 2 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та відповідно до ст.411 ЦПК підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене в цій постанові, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 25.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017 скасувати.

Справу за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до Особи 1, Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

один × 2 =

наверх